Снігова берлога

Уміння будувати сніговий прихисток особливо цінується в високих горах, але врятувати життя може і в дрімучому лісі. Таке укриття забезпечує абсолютний захист від вітру, а також дозволяє зберігати відносно високу температуру всередині. Головне, щоб сніговий покрив був глибоким (від 1,5 метрів) і під ним не виявилося розташованих близько каменів, скель, грунтових вод, льоду.

Існує кілька схем будівництва:

КЛАСИЧНА

Спочатку викопуємо вузький не більше 60 см в діаметрі, горизонтальний тунель-лаз. Він повинен йти вглиб замету на 1 1,5 метра і підніматися вгору під кутом 70-90 °, розширюючись в будь-яку зі сторін до необхідних розмірів. Стеля печери повинна являти собою глибокий звід. У стінах можна вирізати ніші для рюкзаків та іншого вантажу, невеликі полички для будь-якої господарської дрібниці. Обсяг печери лімітується тільки висотою замету. При будівництві дуже великих печер посередині склепіння можна залишати одну-дві снігові колони (діаметром від 40 до 70 см в залежності від щільності снігу), щоб стеля не провисла під власною вагою.
Властивість класичної печери зберігати тепло пояснюється тим, що її вхідний отвір влаштовано трохи нижче рівня підлоги, холодне повітря йде назовні, нагріте затримується всередині, утворюючи своєрідну теплову подушку в приміщенні, де знаходяться люди. У правильно побудованій печері навіть в сильний мороз буде тепло.

НЕКЛАСИЧНА

Має вхід на рівні підлоги або вище, а може зовсім не мати передньої стінки. У цьому випадку вхід закривається сніговими блоками, рюкзаками, завішують тканиною, поліетиленовою плівкою. Усередині споруджується з блоків або спресованого снігу така лежанка, щоб її верх по можливості був трохи вище зводу вхідного отвору. Тоді людина котра лежатиме буде перебувати в «тепловій подушці». Якщо в печері передбачається розводити вогонь, необхідно передбачити в даху невеликий вентиляційний отвір.

СНІЖНА БЕРЛОГА

Варіант снігового будинку. Він риється в глибокому снігу, серед бурелому і завалів. Для будівництва барлогів зручні повалені дерева з сильно розвиненою кореневою системою, де між стволом (комлем), корінням і землею утворюється ніша, заповнена снігом. Копається барліг точно так як і печера: під завал, стовбур або зімкнуті крони дерев в густоліссі і підводять вузький лаз, який потім розширюють до необхідних розмірів. Стовбури, гілки, ялинові лапи виконують роль несучої арматури, що підтримує снігову стелю. Зазвичай в густоліссі сніговий покрив неміцний, і тому будь-яка печера, побудована без каркаса, може легко зруйнуватися. При будівництві барлогів треба прагнути до того, щоб гілки і стовбури сходилися у верхній точці купола. І, звичайно, перед початком робіт переконаєтеся, що повалене дерево було закріплено одне в одному аби конструкція трималась міцно.

НОРА

У виняткових випадках, коли будівництво інших снігових притулків ускладнено, можна перечекати ніч в норі, викопаній в неглибокому заметі. Діаметр нори для однієї людини має бути не менше 50 см. Якщо довжина замету досить велика (3-4 м), ширина його може не перевищувати метра. Важливо, щоб він був до чогось «притулений», тоді копати можна уздовж. Не забудьте підняти тупикову сторону. Висоту підйому розрахуйте таким чином, щоб ночуючий в норі весь знаходився вище рівня входу (в «подушці» теплого повітря). Якщо нора виходить дрібна, слід забиратися всередину неї головою, а ноги, що залишаються зовні, закутати в поліетилен або яку-небудь тканину. Дрібну нору краще робити уступом (з таким розрахунком, щоб в ній можна було не лежати, а напівсидіти). Тоді голова і тіло будуть перебувати в теплі, завдяки напівсидячому положенні кров буде надходити в ноги, що полегшить їх зігрівання.